Хвороба Ньюкасла

   Хвороба Ньюкасла (псевдочума) - висококонтагіозна хвороба птахів із загону курячих, виявляється ураженням органів дихання, шлунково-кишкового тракту і центральної нервової системи.
Дуже висока епізоотологічна небезпека захворювання пов'язана з розносом інфекції на різні континенти з птахівничої продукцією. Тому хвороба Ньюкасла включена до списку А (особливо небезпечних хвороб) МЕБ.

   Економічний збиток від хвороби Ньюкасла значний через високу захворюваність нещеплених птахів (серед курчат до 100%) і летальність (від 60 до 90%). Перехворілі курчата погано ростуть. Великі витрати пов'язані з проведенням жорстких карантинних заходів і знищенням хворої та підозрілої у захворюванні птиці.
   Вірус стійкий: у висушених органах зберігається при температурі + 18 ° С - 2 роки; в пташниках в зимовий час - 140 днів, влітку - 7 днів. У гниючих трупах інактивується через 3 тижні. У заморожених тушках курей не гине понад 800 днів. При кип'ятінні вірус у тушках птахів гине лише через 40- 60 хв., в посліді збудник зберігає свою здатність заражати інших птахів до 20 днів. Вірус нестійкий до дії дезінфікуючих засобів.
   У природних умовах хворобу Ньюкасла частіше реєструють у птахів із загону курячих: кури, індички, цесарки, фазани, павичі, голуби, папуги та ін.. Ступінь сприйнятливості до захворювання птиці різних порід та віку неоднакова. Іноді спостерігають випадки спалахів у курчат при відсутності захворювання дорослої птиці. Домашня водоплавна птиця – качки, гуси – не хворіють на хворобу Ньюкасла, але є вірусоносіями.
   Джерела збудника інфекції - хвора птиця, що перебуває в інкубаційному періоді. З організму вірус потрапляє в навколишнє середовище з витіканнями, послідом, яйцями. Факторами передачі збудника можуть бути інвентар, підстилка, корм, перо і пух, отримані від хворих птахів, тушки вимушено забитої птиці. Вірус також може знаходитися всередині і на шкаралупі яєць, зібраних від хворої птиці. У пташниках, в яких утримуються хворі, вірус циркулює в повітрі при роботі вентиляторів, а також викидається у навколишнє середовище і розноситься на відстань до 1600 м, а при вітряній погоді – до 3 - 5 км. Зараження птиці відбувається аліментарним і аерогенним шляхами, через корм, воду, повітря, при тісному контакті здорових і хворих особин. Хвороба найчастіше виникає влітку та восени. Захворюваність у не щепленої поголів'я птиці складає 90- 100%, летальність в залежності від умов утримання коливається від 40 до 80%.
   Інкубаційний період триває 2 — 15 діб. Спостерігаються висока температура тіла (43 — 44 °С), млявість, ціаноз гребеня й сережок, сонливість, втрата апетиту, часто пронос; фекалії водянисті, зеленувато-жовтого кольору, іноді з домішкою крові. Дихання утруднене, з хрипами, птиця дихає з відкритим дзьобом, під час вдиху чути характерне каркання та хрипи. Розвиваються нервові явища, судоми, порушення координації рухів, повний або частковий параліч ніг і крил, скручування шиї, загинання пальців усередину. Тривалість хвороби 1 — 4 доби. У стаціонарно неблагополучних господарствах серед щепленої птиці й у пасивноімунних курчат клінічні ознаки хвороби малопомітні й нехарактерні, спостерігаються лише серед окремих груп курчат, дуже рідко — у дорослої птиці. Частіше захворюють 20-30 денні курчата, коли зникають материнські антитіла і ще не встигає сформуватися поствакцинальний імунітет. У хворих курчат виявляється пригнічення, розлад дихання, птиця витягує шию і відкриває дзьоб, чути характерне каркання та хрипи. В перші 4 — 5 діб серед курчат відмічається дуже висока летальність. У дорослих курей захворювання триває 2 — 3 тижні, супроводжується зниженням несучості на 50 % і більше.
  Ефективних засобів лікування від хвороби Ньюкасла немає. У промислових птахівничих господарствах вся хвора птиця через загрозу розносу інфекції підлягає знищенню.
  Єдиний засіб захистити птицю від цієї страшної хвороби – це своєчасна імунізація всього поголів'я сучасними вакцинами, зареєстрованими в Україні.